14-01-2016, 05:18 | Автор: sercel | Категория: Другое

 

Сказ

Сказ (lyssa, rabies, hydrophobia) — це гостре інфекційне захворювання, яке спричинюється вірусом і уражає ЦНС. Ще стародавні лікарі Сходу за 3000 років до нашої ери описали захворювання, яке нагадує сказ. Сказ був відомий індійцям, слов'янам, ара­бам, стародавнім євреям. У Талмуді описується 5 ознак захворювання у со­баки: паща його роззявлена, слина тече, вуха звисають, хвіст висить між ногами, голос хриплий або зовсім нечутний. Рекомендувалося убити її здалека стрілою.

До кінця XVIII ст. у світі було опубліковано вже понад 300 праць, присвячених сказу.

На міцну наукову основу вчення про сказ було поставлено завдяки до­слідженням Луї Пастера. Ним відкри­та антирабічна сироватка. 6 липня 1885 p. цей метод уперше був застосо­ваний Пастером для запобігання зах­ворюванню людини, укушеної хворою па сказ собакою. Пастер висунув дум­ку, що збудником сказу є субмікро­скопічний мікроб. Ця думка пізніше була підтверджена Ремлєнже (1903).

Етіологія і патогенез. Сьогодні відомо, що збудником сказу є вели­кий вірус (діаметр 100—150 мкм).

До XVIII ст. сказ був відомий як захворювання диких тварин, свійські ж тварини не відігравали значної ролі в його поширенні. Лише у XIX ст. було висловлено думку, що на сказ хворіють собаки.

Людина заражується сказом часті­ше від бездомних собак. Вірус про­никає в організм людини у разі попа­дання слини і сечі хворих на сказ тва­рин під час укушення, лизання, дря­пання. Тварини заразні ще в інкуба­ційний період. З рани збудник про­никає в ЦНС. Що ближче до голови місце проникнення віруса, то воно небезпечніше. Особливо небезпечні укуси в голову і шию.

Поширюється вірус периневраль-ними просторами нервових стовбурів, а також лімфогенно і гематогенно.

Крім нервової тканини, вірус виявля­ють у слинних і слізних залозах.

Патологоанатомічні зміни. Під час розтинів великих макроскопічних змін у тканинах при сказі помітити не вдається. Наявні незначний набряк і гіперемія головного мозку, невеликі петехіальні крововиливи в підкіркових вузлах і навколо дна IV шлуночка.

Клінічна картина. Інкубаційний період при сказі триває від 10 діб до 1 року і більше. У середньому 40 діб. Продромальний період захворювання характеризується підвищенням темпе­ратури тіла, загальним нездужанням, головним болем. Хворі збудливі, сон у них неспокійний. Через 1—2 доби з'являється головна ознака захворю­вання: на тлі підвищеного м'язового тонусу виникають спастичні судоми ковтальних м'язів. Судоми з'являють­ся при згадці про воду, її питті. Піз­ніше причиною судом можуть бути рух повітря, яскраве світло. З часом ви­никають тонічні і клонічні судоми інших груп м'язів. Підвищується тем­пература тіла, з'являється тахікардія. Притомність потьмарена, можуть з'яв­лятися слухові і зорові галюцинації. Через 2—3 доби збудження змінюєть­ся паралітичною стадією: хворий слаб­не, судоми зменшуються, після чого настає смерть. Триває захворюван­ня 4—10 діб.

Діагноз сказу ставлять на підставі даних анамнезу і клініки. Швидкого серологічного тесту для виявлення сказу немає.

скачать dle 12.1

Просмотров: 0  |  Комментариев: (0)  |  Нашли ошибку?
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.